Двома словами — це форма колекціонування. Цю нотатку також можна почитати у інстагрмі.
В першу чергу очерчу декілька моментів, що допоможуть зрозуміти, що тут взагалі відбувається.
Смак пива настільки різноманітний, наскільки взагалі можливо уявити різноманіття смаків. Деякі сорта більше нагадують вино, ніж звичний нам світлий лагер. При цьому пиво — не найпростіший напій для розуміння, адже він вимагає тренування відчуттів та делікатного ставлення.
Найкраще куштувати пиво наодинці або в невеликому колі декількох людей для обміну враженнями. Щоб відчути і зрозуміти сорт, усю увагу варто сконцентрувати на екземплярі пива, а не на розмовах про роботу чи чомусь такому іншому.
Я стараюся не вживати слова «крафт» по відношенню до пива. Адже навколо цього терміну забагато суперечок. Про це я якось напишу іншим разом.
А тепер до суті — сім причин, для чого я фотографую пиво і викладаю ці фото в інстаграмі.
1. Це просто хобі, що відволікає від буденності. У дитинстві я збирав пивні корки, а потім програв їх у карти [Віталік, привіт]. З того часу я нічого не колекціоную і не торкаюся карт. До цього доволі серйозно колекціонував морські мушлі, а у свої п’ять років накопичував вдома різноманітні камінці, що бачив під ногами. Декілька років тому я випивав звичайний німецький лагер і сфотографував пляшку під грайливим сонячним промінням. Рік потому вирішив сфотографувати і публікувати фото на постійній основі. Мабуть, мені просто треба щось колекціонувати, така я людина.
Фото в інстаграмі не потребує фізичного місця. Це чудово гармонує з моїм бажання позбуватися зайвих речей, не обтяжувати себе ними. Хоч таке фото і не потримаєш у руках, тим не менш воно викликає яскраві спогади. Фото фіксує форму пляшки, етикетку, корку, — все те, що зазвичай зберігають пивні колекціонери.
Підготовка та публікація фото — та такий собі акт творення, що дарує задоволення і сам процес, і результат. Таке колекціонування відволікає і допомагає зануритись у себе, побути наодинці з собою.
2. Фото в інстаграмі — просте і доступне задоволення. Воно не вимагає якихось трат чи професійного освоєння якихось інструментів, якщо займаєшся цим суто для особистого задоволення. Критикувати фото в інстаграмі спроможні лише інфантильні сноби та скажені, а серед нас таких нема.
Ще я люблю красу, а пляшка — чудовий обʼєкт для фотографування. Та й у самого пива різноманітна структура і колір, його цікаво та приємно фотографувати у келиху. Якщо ж сфотографувати пиво та жінку в єдиному кадрі — це взагалі безпрограшний варіант.
3. Це захоплива гра. Перед кожною пробою я фотографую пляшку, вивчаю етикетку, після цього записую враження. Пошук цікавого нестандартного сорта — саме по собі пригода. Іноді трреба встигнути замовити лімітовану варку в першу хвилину релізу; іноді друзі привозять мені пиво з за кордону, яке ніяк не замовити в Україні. Це схоже на дослідження на полювання на здобич.
Буває, що процес проби одного сорту триває місяцями.
Це перетворюється на ритуал, при цьому тут немає ніяких забовʼязень — все легко та у задоволення. Я можу вирішити не фотографувати якусь пляшку та не записувати вражень. Хобі не має перетворюватися у роботу, — ніяких забовʼязань чи відповідальності за результат. Крім того, я майже ніколи не вертаюся вдруге до того ж самого сорту пива. В будь який момент можу відмовитися від цього всього і не буду хвилюватися. Все легко, саме тому це додає сил, а не виснажує.
4. Дегустування покращує почуття смаку. У більшості людей за замовчування ці відчуття працюють на рівні «подобається—не подобається». Людина не замислюється, що саме її зачепило чи відвернуло в тому чи іншому ароматі; чим посмак відрізняється від смаку, і де межа між ними; чому смак їжі змінюється при різному сервіруванні. Коли ж звертаєш увагу на такі речі — відчиняється новий букет відчуттів. Починаєш знаходити і бачити приємне у тому, на що раніше не звертав уваги, а бо навіть у тому, що раніше відштовхувало. Це все завдяки тренуванню смаку.
Так починаєш розуміти, чому починаючі любителі пива зазвичай люблять солодкі сорти, а до розуміння гірких та кислих приходять лише згодом. І чому деякі любителі «крафту» соромляться замовляти вітбіри, давлячись пейл‑елями, які насправді їм не до вподоби.
А ще таке хобі тренує спостережливість. По місту я гуляю в режимі туриста, помічаючи цікаві ракурси, архітектуру та інший антураж для фотографування пива.
5. Описувати смак — чудова розминка для розуму. Розповідати про аромат та смак не так вже й просто, як може здатися. Спробуйте. Враженнями можна ділитися, відсилаючись до смаку іншої їжі та ароматам, або ж відсилаючись до святкових, знакових чи сумних спогадів. Тут взагалі не існує правил.
Якщо одна людина відчуває у якомусь сорті устрицю, інша корку сірого хліба, а третя каже, що їй просто кисло — це абсолютно нормально. В цьому краса дегустації та обміну враженнями.
6. Захоплення пивом розширює коло інтересів. Спочатку я пив пиво з пляшок, потім з келиху, потім почав купляти різні спеціальні келихи під різні спеціальні пивні силі. Виявилось, що окремі келихи — це ціла окрема наука, в тонкощі якої дуже цікаво поглинатися. Починаєш вивчати і розбиратися, що до чого і чому саме так, — якими бувають келихи, чому вони такої форми і як вони впливають на відчуття смаку різних стилів пива. Раніше мені здавалося, що форма келиха — то дрібниця.
З часом виявляється, що ламбіки (то такий бельгійський стиль пива) різних років виробництва дуже відрізняються, і що не буває двох однакових ламбіків різних років випуску. І чому одне пиво варто пити свіжим, а інше варто потримати декілька років на полиці.
Досліджуючи етикетки, дізнаєшься цікаві історії, адже в назву пива і візуалку часто закладені посилання на цікаві події і явища. В цьому плані мені особливо сильно подобаються американські сорта пива.Так, завдяки непримітний етикетці сьогодні дізнаєшся про місто‑привид Сингапур, який зник у американских дюнах на початку 1900‑х років. А завтра відкриєш для себе якийсь інший цікавий факт, про який навіть не здогадувався. Помічаеш якусь дрібну деталь на етикеці і таким чином занурюєшся в захоплюючу історію, напряму не повїязану з пивом.
7. Пиво вчить позитиву. Не в сенсі просто гарному настрою, а в сенсі — знаходити красу там, де раніше її не бачив. Пиво — не самий простий напій для розуміння, більша частина сортів вимагають свідомого підходу та експериментів з пробою. Скуштувавши вперше якийсь траппіст, він може здатися солодко‑тухлою гидотою, а трохи згодом той самий сорт закохає у себе. Пиво допомагає розвивати позитивне і відкрите ставлення до світу, воно впливає на категоричність суджень. Вивчати нестандартні і класичні екземпляри пива здатен той, хто в першу чергу шукає в них позитивні сторони, а не недоліки. Мене пиво вчить бути більш толерантним до того, що мені не подобається або чого я просто ще не розумію.
А ще пиво нагадує, що всього свій час і місце. Кожен сорт варто пиви у вигляді, в якому він готовий тобі відкритися. Один сорт пʼєш великими ковтками і холодним, інший сорт — дрібними ковтками і підігрітим. Прекрасный екземпляр може здатися огидним, якщо підступитися до нього неправильно. Якщо з першого разу щось не сподобалось, можливо, варто повернутися до цього пізніше.
Врешті решт, це спосіб відволіктися і шукати нове. Зацікавленність пивом допомагає відволіктись і набратися сил, в ньому я знаходжу натхнення для інших справ.
Якщо вам цікаво щось вигадати та зробити зі мною про пиво, — напишіть мені на пошту roman.speclst@gmail.com, у фейсбук або інстаграм.
Досвід редактора 